Зараз усі звикли говорити про те, що ми живемо у інформаційному суспільстві, у якому інформація складає основу управлінської діяльності. Але що таке інформація і яку роль вона відіграє у землевпорядному процесі?

Згідно ст. 9 закону «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

До початку земельної реформи основними «накопичувачами» землевпорядної та земельно-кадастрової інформації були землевпорядники місцевих рад, система інститутів землеустрою, органи архітектури та БТІ. Дані формувалися та зберігалися розрізнено на паперових носіях. Можливості порівняння та аналізу графічної і семантичної інформації із різних джерел були дуже обмеженими. Однак, за умов колгоспно-радгоспної системи господарювання, нерозвинутого приватного землекористування невеликий обсяг інформації про землю дозволяв її більш-менш ефективно узагальнювати та вести державну статистичну звітність.

За часи земельної реформи обсяг землевпорядної та кадастрової інформації багатократно збільшився, а до переліку її одержувачів добавилися державні адміністрації, органи земельних ресурсів та сотні державних, комунальних та приватних землевпорядних організацій. Така розпорошеність інформаційного поля вже призвела до масових межових спорів між суміжними землевласниками та землекористувачами, наявності декількох правовстановлюючих документів на ту ж саму земельну ділянку, виникнення у землекористувачів відчуття їх правової незахищеності. При цьому основні завдання земельної реформи: приватизація громадянами земельних ділянок, що знаходяться у їх законному користуванні, інвентаризація земель, розмежування земель державної та комунальної власності, встановлення меж населених пунктів, підвищення фіскальної віддачі земель, тощо реалізуються досить важко та темпами, що далекі від бажаних. Створений Держкомземом для подолання згаданих негараздів Центр державного земельного кадастру швидко опинився «річчю у собі» і не забезпечував відповідною кадастровою інформацією не тільки органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, але й територіальні органи земельних ресурсів.

В умовах недостатнього державного фінансування та багаторічного затягування прийняття Верховною Радою України закону «Про державний земельний кадастр» єдиним шляхом ефективного просування завдань земельної реформи постала організація власними зусиллями Головного управління земельних ресурсів у Одеській області та його територіальних органів за допомогою сучасних геоінформаційних технологій збору, обробки та аналізу усієї землевпорядної та кадастрової інформації на регіональному та місцевому рівнях.

Головним джерелом графічної інформації для землевпорядника є планово-картографічний матеріал, фінансування оновлення якого Держземагентство розпочало у другій половині минулого року. Але для вирішення сучасних завдань земельної реформи та здійснення ефективної управлінської діяльності у землевпорядній галузі лише оновленої графічної інформації недостатньо, особливо, якщо йдеться про інформацію на паперових носіях. Цілісну картину стану земельних відносин можна побачити лише поєднавши у єдиному геоінформаційному просторі усю графічну, семантичну та іншу інформацію про земельні ділянки, права на них, їх кількісні та якісні характеристики, обмеження, обтяження та особливі умови використання, інформацію про адміністративно-територіальний устрій, кадастрове зонування територій тощо.

Для цього головним управлінням у минулому році були розроблені та схвалені рішенням Науково-технічної ради № 1/1 від 5 жовтня 2007 року Методичні вказівки щодо оновлення планово-картографічного матеріалу шляхом складання планів існуючого використання земель адміністративних районів в розрізі територій сільських (селищних, міських) рад, у яких визначено механізм збору та обробки у електронному вигляді усієї раніше накопиченої та поточної землевпорядної і кадастрової інформації. Складені плани мають стати картографічною та інформаційною основою ведення райземвідділами чергових кадастрових карт та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, а також вдосконалення ведення кількісного та якісного обліку земель та державного земельного кадастру.

На виконання Методичних вказівок головним управлінням спільно з Одеським інститутом землеустрою було виконано значний обсяг робіт:

1) зібрана, відсканована та прив’язана до держаної системи координат 1963 року растрова підоснова масштабу 1:10 000;

2) зібрані, відскановані та прив’язані до держаної системи координат 1963 року матеріали встановлення меж територій сільських (селищних, міських) рад та населених пунктів;

3) зібрано, переведено у електронний вигляд у єдиному форматі та нанесено на планову підоснову інформацію про дорожню мережу, залізниці, ЛЕМи високої напруги, трубопроводи, об’єкти гідрографії та гідротехнічні споруди;

4) зібрано, переведено у електронний вигляд у єдиному форматі та нанесено на планову підоснову інформацію про земельні ділянки, сформовані у останні роки шляхом проведення землеустрою;

5) зібрано, переведено у електронний вигляд у єдиному форматі та нанесено на планову підоснову архівну інформацію про земельні ділянки, що надавалися землекористувачам у попередні роки; оконтурені межі фактичних неоформлених землекористувань та вільних земель запасу.

Спеціально для виконання даного виду робіт було:

- закуплено ліцензійне програмне забезпечення – геоінформаційні системи GIS 6 у кожний райземвідділ;

- проведено декілька дводенних навчально-практичних семінарів з керівниками та спеціалістами райземвідділів й Одеського інституту землеустрою;

- фахівцями головного управління забезпечено щоденну технологічну, методичну, консультативну, і, навіть, фізичну та технічну допомогу та підтримку виконавцям робіт;

- організовано проведення щотижневих тренінгів з відповідальними фахівцями райземвідділів щодо практичного освоєння порядку безперервного оновлення планово-картографічного матеріалу та вдосконалення навиків роботи з програмним комплексом GIS 6;

- спільно з розробником програмного комплексу GIS 6 відбувалося його безперервне вдосконалення та адаптація під практичне виконання, завдань, передбачених Методичними вказівками.

В результаті проведення даних робіт були сформовані високотехнологічні електронні креслення, що містять 100-відсоткове полігональне заповнення території.

Усього у 2007 році Одеським інститутом землеустрою на замовлення головного управління виконані роботи з оновлення планово-картографічного матеріалу у 15 з 26 районів області: Арцизькому, Березівському, Білгород-Дністровському, Болградському, Іванівському, Ізмаїльському, Кілійському, Красноокнянському, Миколаївському, Саратському, Тарутинському, Татарбунарському та Фрунзівському. Ще у 2 районах – Комінтернівському і Ренійському роботи виконані в складі відповідних схем землеустрою. Результати виконаних робіт передані на місця як на паперових, так і на електронних носіях, що вже найближчим часом дозволить у автоматичному режимі аналізувати поточний стан задокументованого землекористування, виявляти раніше припущені недоліки та помилки, а також у табличному вигляді у лічені хвилини формувати масиви відомостей про земельні ділянки та права на них певних землекористувачів.

У 2008 році переможцями тендерів виконані роботи з оновлення планово-картографічного матеріалу у решті, у 9 районах: Ананьївському, Балтському, Великомихайлівському, Кодимському, Котовському, Любашівському, Роздільнянському, Савранському та Ширяївському, а ще по двох районах - Овідіопольському та Біляївському оновлення виконано в складі схем землеустрою.

Якісно проведене оновлення планово-картографічного матеріалу, за умов його безперервної актуалізації, здатне поставити роботу навіть самого відсталого райземвідділу на принципово новий якісний рівень. Отже, райземвідділ зможе планувати, слідкувати за ходом виконання, частково виконувати, збирати та аналізувати результати таких робіт, як:

- надання усіх передбачених законодавством висновків, витягів, викопіювань, довідок та погоджень;

- складання схем землеустрою;

- ведення чергових карт;

- інвентаризації земель в межах та за межами населених пунктів;

- проведення робіт по розмежуванню земель державної та комунальної власності;

- встановлення та винос в натуру меж населених пунктів та інших адміністративно-територіальних одиниць;

- встановлення та винос в натуру меж прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об`єктів;

- визначення обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, а також особливих умов використання земель;

- складення проектної та технічної документації із землеустрою та оцінки земель;

- надання органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадянам та організаціям достовірної інформації про земельні ресурси адміністративно-територіальних утворень;

- упередження та вирішення земельних спорів;

- проведення камеральних перевірок якості геодезичних робіт з можливістю визначення конкретних об`єктів для додаткової польової перевірки;

- компетентне та обґрунтоване прийняття якісних управлінських рішень тощо.

Отже, вперше за 17 років земельної реформи, відбувається створення сучасної геоінформаційної основи її проведення. Те, на що ще рік тому втрачалися тижні, зараз починає робитись протягом годин, а оновлення електронних відомостей відбуватиметься постійно та безперервно.

Потужні аналітичні та прикладні можливості геоінформаційної системи GIS 6, в тому числі щодо формування складних інформаційних масивів та сортування даних по різних критеріях, за кілька хвилин у автоматичному режимі дозволяють не лише створювати шаблони та проекти відповідних документів, а й заробляти кошти від надання відповідних платних послуг.

Фахівцями Одещини спільно з розробником програмного комплексу GIS 6 на його базі розпочато створення локальних кадастрових продуктів різних напрямів, які дозволять ефективно вирішувати широке коло прикладних завдань. Зокрема, у найближчі 2-3 роки у галузі нормативної грошової оцінки земель за допомогою сучасних геоінформаційних технологій передбачається встановити жорсткий кадастровий зв'язок між станом землекористування та його фіскальною віддачею.